Книжкові пам’ятки

Вагому частку фонду рідкісних і цінних видань складають стародруки: книги XVIII – перш. пол. ХІХ ст. Не зважаючи на поважний вік цих видань, вони й сьогодні – у ХХІ столітті, можуть стати у нагоді при освоєнні класичних точних наук і різних напрямків технічних дисциплін.

 Колекція стародрукованих видань 

Традиційно, бібліотека є обов’язковим підрозділом будь-якого навчального закладу: середньої школи, професійного училища, класичного університету та різних профільних інститутів. Протягом століть не можливо було отримати освіту без роботи з підручником, практичним і методичним посібником, взагалі – без навчальної літератури. І сьогодні, в більшості закладів, такі видання органічно доповнюють лекції, семінари, практичні заняття тощо. 

Гуманітарна освіта не може обійтися без вивчення давно надрукованих книжкових і періодичних видань саме в бібліотечних залах (хоча великий масив літератури має вже електронні варіанти). Для технічних вищих шкіл все трошки інакше: друковані видання інколи не встигають за розвитком науки і техніки, і тому тут найважливішим джерелом інформації стають останні статті у фахових журналах, нові публікації в наукових збірках тощо. В першу чергу, звичайно,з’являються такі матеріали в електронних виданнях, в спеціальних електронних базах.

 Це зрозуміло і ніхто не нарікає на такий розвиток подій. Але будь-яка наука тримається на досягненнях попередників, першопрохідців від науки, винахідниках і відкривачах нового. Все колись з’явилось вперше, в тому числі і наукові трактати, навчальні і практичні посібники… Сьогодні особливо важливі такі документи для дослідників та істориків науки і техніки. І не тільки сам текст стає джерелом вивчення, а й різні елементи книги – оправа, її збереженість, власницькі і дарчі написи, печатки і штампи. 

 В університетських бібліотеках старовинні видання ретельно зберігаються і досліджуються. Як правило, фонд розподіляється на окремі колекції – за тематикою, галузями знань, хронологією і т. ін. Чим старіше університет, тим багатше його бібліотека, тим частіше вона отримує в подарунок цінні книжкові і періодичні видання, архіви і приватні колекції видатних вчених, науковців або меценатів. 

 Історія бібліотеки Київського політехнічного інституту нараховує понад століття і тут також збереглося чимало унікальних раритетів.Вже протягом десяти років формується фонд рідкісних і цінних документів і одна з колекцій фонду є особливо цінною. Умовно вона має назву «Стародруки» і складається з книг до 1850 р. включно. 

 Українська Бібліотечна Енциклопедія стародруками називає «видання, надруковані з середини XV ст., від початку запровадження друкарства в Європі, до 1830 р. включно (міжнарод. термін Hand Press Book – книги періоду ручного друку), до запровадження машин у друкарській справі, на ручних верстатах, на ганчір’яному папері». 

В бібліотеці Київської політехніки таких книжкових пам’яток небагато, тому було прийнято рішення приєднати до колекції і книги до 1850 року видання. Тут зібрані документи з питань науки, техніки і різних технологій, економіки, архітектури, сільського господарства. Надходили вони до бібліотеки шляхом закупівлі, дарування професорів, викладачів та студентів КПІ, сторонніх благодійників, перерозподілу фондів інших бібліотек та книгообміну. На сьогодні зібрано понад сто назв та півтори сотні примірників. Формування колекції ще не завершено, ми продовжуємо її поповнювати. 

Кожне з видань унікальне. Деякі з них – багатотомники. Майже половина написані французькою мовою, інша половина – латиною і російською, німецькою та англійською мовами. За цільовим призначенням тут представлені навчальні посібники, наукові роботи і дослідження, довідкові видання, звіти, каталоги, дисертації. Належать вони до різних галузей знань: математика, фізика, хімія та хімічна технологія, проектування механізмів і машин, історія, географія, економіка тощо. Серед авторів - імена славетних вчених. Хочемо познайомити широку спільноту Київського політехнічного хоча б з частиною бібліотечних скарбів. 

Найстаріші видання відносяться до розділу «Хімія» і ними пишається бібліотека: 

- Elementa chemiae, quae anniversario labore docuit, in publicis, privatisque scholis Германа Бургаве в двох томах 1732 року видання, надруковано в Лейдені (сучасні Нідерланди). В першому томі викладено історію та головні засади хімічної науки, а другий том представляє рецепти і суміші речовин, цікаві для лікарів і фармацевтів. Герман Бургаве (1668-1738) – видатний нідерландський лікар, хімік, фармацевт і ботанік, оригінальна і талановита людина, ректор Лейденського університету, всесвітньовідомий на свій час як теоретик медицини так і практик. «Основи хімії» 

- прижиттєве видання вченого. На форзацах обох томів зберігся власницький знак: Planek 1779. Серед сторінок першого тому знайдено невеличкий клаптик паперу, згорнутий вдвоє і списаний бісерним почерком, схожим на почерк власника. На титульному листі зберігся відбиток печатки «Київський Індустріальний Інститут», з чого можна зробити висновок, що видання потрапило до бібліотеки в 30-х роках ХХ ст. Кому воно належало раніше невідомо – ніяких інших штампів і печаток немає; 


- тритомне Elemens de chymie (1796) та чотиритомне Chimie appliquée aux arts (1807) французького хіміка, лікаря, промисловця, політичного діяча та професора Політехнічної школи в Парижі Жана Антуана Шапталя (1756-1832). Обидва видання також прижиттєві;




- двотомне видання Opuscula chemica et physica (1788), написане латиною шведським хіміком і фармацевтом Карлом Шеєле (1742-1786). Йому належать відкриття багатьох неорганічних та органічних речовин; - Traité élémentaire de chimie, présenté dans un orde nouveau et d'aprés les découvertes modernes (1789) французького вченого Антуана Лавуазьє (1743-1794), засновника сучасної хімії. 

Всі документи XVIII ст. найближчим часом будуть внесені до Державного реєстру книжкових пам’яток України. Але і «молодші» (після 1800 р.) видання з хімії мають велику історичну і наукову цінність. Наприклад, роботи Клода Бертолле – засновника вчення про хімічну рівновагу та автора так званої «бертолетової» солі (солі хлоратної та гіпохлоритної кислот) або Юстуса Лібіха – засновника агрохімії чи Германа Коппа – німецького хіміка, одного із засновників історії хімії як сучасної наукової дисципліни, автора чотиритомної історії хімії 1844 р. та інших. 

Понад півтора десятка видань з математики початку ХІХ ст. також представлено в колекції: курси лекцій, навчальні і практичні посібники, збірки завдань. Серед них: 

- Алгебра, соч. Бурдона, принятая в руководство для преподавания в Институте Корпуса путей сообщения (1833). Це переклад російською підручника відомого у Франції математика і професійного викладача П’єра Бурдона. Його роботи з алгебри були настільки якісними і популярними, що протягом багатьох років витримали понад двадцяти перевидань, а «Основи арифметики» - понад сорок!

 - Основания алгебры (1838) Сильвестра Лакруа та Курс чистой математики Франкера, содержащий Арифметику, Начальную Алгебру, Основания Геометрии, Прямолинейную Тригонометрию и Аналитическую Геометрию (1819). Роботи обох авторів стали в Російській імперії еталоном для написання підручників з математики, а їхніми посібниками користувались студенти фізико-математичних факультетів переважної більшості російських університетів. 

- Introduction a l'analyse infinitésimale (1835) видатного математика XVIII с. Леонарда Ейлера. Книга була перекладена з латини на французьку мову і надрукована в одному з перших спеціалізованих наукових видавництв Франції – Шарля Башел’є. Майже кожна книга з математики на початку ХІХ ст. надрукована і видана ним. 

- Élémens d'algebre a l'usage des aspirans a l'école polytechnique (1811) Жана Гійома Гарн’є, професора математики в Політехнічній школі Парижа. Робота представляє собою збірку статей, лекцій і окремих творів, необхідних для підготовки до іспитів аспірантів Політехнічної школи. 

Досить багато в колекції зібрано видань з фізики: підручники для навчальних закладів різного рівня: 

- Начальные основания физики, 1833 р. Ф. Бедана, французького вченого; Теория равновесия тел твердых и жидких, или статистика и гидростатика, 1837 р. Миколи Брашмана, російського математика і механіка;

Руководство к физике, 1839 р. Еміля Ленца - видатного вченого-фізика, одного з основоположників електротехніки), збірки наукових робіт (чотиритомне видання Traité de physique expérimentale et mathématique, 1816 р. Жана Біо, французького фізика та астронома;

 - двотомник Mécanique analytique, 1811-1815 рр. Ж. Лагранжа, одно з найвидатніших вчених XVIII ст.), дисертації (Аналитическая теория волнообразного движения эфира, написанная на степень доктора адъюнктом императорского С.-Петербургского университета Иосифом Сомовым, 1847 р.). 

Значну частину колекції складають книги з теорії механізмів і машин, машинобудування, механіки тощо. Серед них є такі шедеври, як: 

- Architecture hydraulique, ou L'art de conduire, d'élever et de ménager les eaux pour les différens besoins de la vie (1819) Бернара Белідора, французького інженера і винахідника. Видання представляє зібрання знань в галузі практичної й прикладної механіки, стало першим, де використовується інтегральне числення в рішенні технічних проблем, вважається одним з перших в Європі довідників з інженерної справи;



- Essai sur la composition des machines (1819) Хосе-Марії де Ланца і Августина Бетанкура. Знаменитий трактат про механізми і машини став по суті першим, де були закладені основи нової технічної науки - теорії механізмів і машин; 

- Теория паровых машин, с приложением подробного описания машины двойного действия по системе Ватта и Больтона (1849) Миколи Божерянова, першого викладача нової для російських технічних навчальних закладів дисципліни – парової механіки; 

- Фультонова система внутренних коммуникаций /переведенная Экспедитором Департамента водяных коммуникаций Титулярным Советником Петряевым (1805) Роберта Фултона - американського інженера та винахідника, творця одного з перших пароплавів і проекту першого підводного човна;


- Maschinenlehre, oder theoretisch-praktische Darstellung des Maschinenwesens bey Eisenberg-Hütten- und Hammerwerken (1804) шведського гірничого інженера і механіка. 

Ми перерахували тільки частину видань першої половини ХІХ ст., що знаходяться в бібліотечній колекції стародруків. Але ж є ще роботи присвячені економіці, сільському господарству, історії… Більшість творів – прижиттєві видання авторів, що, як відомо, значно збільшує цінність цих книжкових і наукових пам’яток. Також, на сторінках збереглося багато написів, печаток, штампів та інших книжкових знаків, які можуть розповісти цікаві історії про колишніх власників книг… 


«Керівництво до історії мистецтв» Франца Куглера

Серед літератури з питань мистецтва в фонді рідкісних і цінних видань є книга «Руководство к истории искусства» Ф. Куглера. Франц Теодор Куглер (1808-1858) – видатний німецький історик мистецтва, засновник сучасного мистецтвознавства, поет, автор художньо-публіцистичних робіт, присвячених пам’яткам середньовічного мистецтва в Пруссії, Греції, Італії.

Майбутній вчений з дитинства займався музикою, малював пейзажі та писав вірші. Освіту отримав в Берлінському університеті, де слухав лекції видатних німецьких вчених і філософів, зокрема Гегеля. Довго вагався з вибором власного наукового шляху і згодом обрав історію мистецтв – малодосліджену на той час царину. 1831 р. Ф. Куглер отримав ступінь доктора філософії і виступав з публічними лекціями про художні пам’ятки різних часів і країн, а 1835 р. він отримав посаду професора Берлінської академії мистецтв. Тоді ж вперше вирушив до Італії для наочного ознайомлення з мистецтвом цієї країни. Згодом вченого було обрано дійсним членом Берлінської академії і доручено розробку різноманітних питань художньої освіти Пруссії. 


«Руководство к истории искусства»    – найґрунтовніша та найважливіша робота Куґлера, де зроблено спробу повного і докладного  викладення розвитку мистецтва у всі часи у всіх народів.

З сучасних йому дослідників жоден не міг порівнятися з Ф. Куглером багатством накопичених знань. Саме він сформулював головні наукові підходи до вивчення світової історії мистецтв, започаткував всебічне вивчення стилів, їхні характери та історію виникнення, походження і розповсюдження. 


Переклав твір з німецької  Корш Євген Федорович (1810–1897) –  журналіст, видавець і перекладач, який тридцять років працював бібліотекарем бібліотеки Румянцевського музею в Москві, один з фундаторів національної книгозбірні Росії – Російської Державної Бібліотеки.






 
  "Історія індуктивних наук" Вільяма Уевеля

  Г. Бургаве «Основи хімії»

Немає коментарів:

Дописати коментар