четвер, 6 серпня 2020 р.

«Моя любов – Україна і математика»:

 Роботи видатного математика в університетській бібліотеці


Один із всесвітньовідомих професорів КПІ Михайло Пилипович Кравчук - доктор фізико-математичних наук, професор Київського політехнічного інституту. Вчитель майбутніх авіаконструкторів А. Люльки, С. Корольова і В. Челомея, М. Кравчук  отримав освіту в Київському університеті св. Володимира, був учнем відомого математика Д. О. Граве; знав декілька мов (французьку, німецьку, італійську, польську); підтримував ідею національного відродження (замолоду  відвідував  заходи  в Українському клубі, народному домі на Лук’янівці, де ставив свої вистави М. Старицький, а також був членом  об'єднання «Українська громада» і Наукового товариства  Т. Г. Шевченка у Львові). 

1919 р.  М. Кравчук публікує курс лекцій з геометрії, що прочитав їх в Українському народному університеті. Цього ж року опубліковано перший переклад українською мовою широковідомого підручника з геометрії Кисельова, здійснений М. Кравчуком.  

В Київському політехнічному інституті Кравчук почав викладати з 1921 р., в 1930-1937 рр. очолював кафедру вищої математики. 1924 р. вчений захистив   дисертацію «Про квадратичні форми та лінійні перетворення», за яку 1925 р. отримав звання професора. 1929 р.  Михайла Пилиповича висунуто кандидатом до Всеукраїнської  Академії Наук. Його кандидатуру  підтримало понад ста організацій.  М. П. Кравчука одностайно обрано дійсним членом УАН. Він став наймолодшим академіком (у віці 37 років) і, між іншим, членом комісії математичної термінології при Інституті української наукової мови УАН та співавтором тритомного словника української математичної термінології.       

ЮНЕСКО внесла ім’я Кравчука  до переліку найвизначніших осіб світу. Його вважали одним з найкращих алгебраїстів першої половини ХХ ст. Монографію Кравчука «Застосування способу моментів до розв’язання лінійних диференціальних та інтегральних рівнянь» американський вчений Джон Атанасов використав як основу для створення першого у світі комп’ютера.

М. П. Кравчук – автор понад 180 наукових праць і 10 монографій.  Більшість своїх робіт учений написав українською мовою. Наукові праці стосуються алгебри, математичного аналізу, диференціальних та інтегральних рівнянь, теорії функцій та інших розділів математики.

Свою роботу  вчений  розглядав як громадську і патріотичну. «Моя любов – Україна і математика» - казав  Михайло Пилипович.  1937 р. М. П. Кравчука звинуватили в націоналізмі та шпигунстві проти радянської влади і засудили до 20 років в’язниці. 1942 р. вчений помер на Колимі.  

1957 р. Михайла Пилиповича Кравчука посмертно реабілітовано «за відсутністю складу злочину», а 1992 р. поновлено в складі членів Академії Наук України.

Подаємо перелік робіт вченого і видань про нього:

1.    Вірченко Н. О.   Нариси з методики викладання вищої математики / Н.О. Вірченко. К.: Задруга, 2006. 396 с.

2.    Вірченко Н. О.   Велет української математики / Н. Вірченко. Київ: [НТУУ "КПІ"], 2014. 72 с.

3.    Возняк Г. М.   Михайло Кравчук: "Моя любов – Україна і математика" / Г.М. Возняк; Тернопільський осередок Наукового товариства імені Шевченка. - Тернопіль: Навч. книга – Богдан, 2012. – 112 с.

4.    Голгофа академіка Кравчука: зібрання документів / Волинський інститут післядипломної педагогічної освіти, Інститут фундаментальних досліджень Української наукової асоціації ; [упорядник: М.І. Кратко]. – Луцьк: ВІППО, 2011. – 308 с.

5.    Грузін Д. В.,  Примаченко Я. Л. Кравчук Михайло Пилипович// Енциклопедія історії України: у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін.; Інститут історії України НАН України. – К.: Наук. думка, 2009. – Т. 5. – С. 277-279. 

6.    Добровольский В. А.   Выдающийся украинский математик Михаил Филиппович Кравчук: (к семидесятилетию со дня рождения): оттиск / В. А. Добровольский. – [Москва], 1968. – 11 с.

7.    Кравчук  М. П.   Вибрані математичні праці / М. Кравчук ; Укр. вільна академія наук США, НАН України. – Київ; Нью-Йорк, 2002. – 791 c.

8.    Кравчук  М. П.  Вибрані праці. Історія і методика математики / М. Кравчук; [упоряд. Н. О. Вірченко, В.О. Гайдей, О.П. Міхно]. – Київ: НТУУ "КПІ", 2014. – 250 c. 

9.    Кравчук  М. П.   Науково-популярні праці / М. П. Кравчук. – Київ: [б. в.], 2000. – 224 с., іл.

10. Кравчук М. П. Про квадратичні форми та лінійні перетворення / М. П. Кравчук; АН УРСР. – Київ: Українська Академія Наук, 1924. – 91 с.

11. Міжнародна наукова конференція імені академіка М. Кравчука (9 ; 2002;   IX Міжнародна наукова конференція імені академіка М. Кравчука, 16-19 травня 2002 р. Київ: Матеріали конф. / Ін-т математики НАН України, Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка, Нац. пед. ун-т ім. М. Драгоманова, НТУУ "КПІ". – К.: НТУУ "КПІ", 2002. – 584 с.

12. Міжнародна наукова конференція імені академіка Михайла Кравчука (17: 2016: Київ Сімнадцята міжнародна наукова конференція імені академіка Михайла Кравчука,19-20 травня 2016 р., Київ: матеріали конференції / Ін-т математики НАНУ, Київський нац. ун-т ім. Тараса Шевченка, Нац. пед. ун-т ім. М. Драгоманова; НТУУ "КПІ". – Київ: НТУУ "КПІ", 2016. – 3 т.

13. Михаил Филиппович Кравчук: (к 75-летию со дня рождения): оттиск / Н. А. Вирченко, В. А. Добровольский, Ю. А. Митропольский, А. С. Смогоржевский. – Киев: [б.и.], 1968. – 4 с.

14. Повернутий із забуття: За публікаціями газетних матеріалів журналістів волинських газет про академіка Михайла Кравчука / [Гол.ред. Д. Головенко]. – Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2008. – 84 с.

15. Сорока М. О.   Колимська теорема Кравчука: біографічний роман / Микола Сорока. – Київ: Науковий світ, 2010. – 224 с.

16. Урбанский В. М.   Михаил Филиппович Кравчук 1892-1942(?) / В. М. Урбанский; Рос. акад. наук. – М.: Наука, 2002. – 202с.: ил.

17. Шаров І. Ф.   Вчені України. 100 видатних імен / Ігор Шаров. – Київ: АртЕк, 2006. – 481 с.: іл., портр. – с. 187-191.

18. Шмигевський М. В.   Видатні математики / М.В. Шмигевський. – Харків: Основа, 2004. – 176 с.

 


вівторок, 7 липня 2020 р.


Колекція прижиттєвих видань 
У фонді зберігається література, присвячена Миколі Олександровичу Морозову (1854-1946), а також – прижиттєві видання його наукових робіт.
Унікальна особистість з непростою долею, універсальний вчений, результати наукових досліджень мають цінність і до сьогодні.
Син російського поміщика та кріпачки Микола Олександрович отримав домашню освіту і навчався в московській гімназії. Захоплювався природничими науками і створив в гімназії таємне «Товариство природознавців». Тоді ж знайомиться з революціонерами-народовольцями і стає одним з них: полишає заняття в гімназії, втрачає зв’язки з сім’єю і присвячує себе революційній роботі. Бере участь в одному із замахів на життя імператора Олександра ІІ. 1881р., разом з іншими революціонерами був осуджений «к "лишению всех прав состояния и ссылке в каторжные работы в рудниках без срока», що за рішенням суду замінили «на пожизненное одиночное заключение».
Отже, спочатку була Петропавлівська в Петербурзі, а потім – Шлісельбурзька фортеця. Майже 25 років Морозов провів у в’язниці у вкрай тяжких умовах. Але саме в ці роки були написані 26 томів наукових робіт – основа його майбутніх книжок. Про цей період вчений висловився так: «Я сидів у Всесвіті».
В період революції 1905 р. Морозова було звільнено по амністії і, у віці 52 років, він починає нове життя.  Наступні 40 років він присвятив науці, написав сотні статей, видав десятки книг з хімії, астрономії, фізики, математики, повітроплаванню, історії, політичної економії, лінгвістики. Відомі також його поетичні збірки та мемуари.  Він багато виступав з публічними лекціями; з 1918 р. був директором Природничо-наукового інституту ім. П. Ф. Лесгафта в Петербурзі; був почесним членом радянської Академії наук.
Більшовики залишили Морозову його родову садибу в с. Борок Ярославської області, де він заснував науковий центр геології вод та обсерваторію, які діють і зараз.
Сучасники називали М. О. Морозова «шлісельбурзьким в’язнем», російським графом Монте-Крісто, «останнім енциклопедистом ХХ сторіччя».
Помер Микола Олександрович у віці 92 років в с. Борок і там, на одній з галявин старовинного парку, і похований. 
Працівники відділу відібрали з бібліотечного фонду наукові роботи М.О.Морозова та біографічні матеріали про нього.
Всі книги вченого є прижиттєвими виданнями. Декілька з них мають дарчі написи автора для бібліотеки Хімічного Гуртка ім. М. І. Коновалова. Автографи датовані березнем 1909 р. Ще одну книгу автор подарував професору КПІ Василю Петровичу Іжевському в квітні 1907 р.

Перелік видань:
1.    Вальден П. И.   Двадцатипятилетие теории электролитической диссоциации и неводные растворы / П. И. Вальден; А. Н. Северцов; Н. Морозов; А. П. Павлов; Н. И. Криштафович. – Москва: б. м., 1910. – 83 с. (245-330).
2.    Внучков Б. С.   Узник Шлиссельбурга: о жизни и деятельности Н. А. Морозова / Б. С. Внучков. – Ярославль: Верх.-Волж. кн. изд-во, 1969. – 183 с.
3.    Итоги науки в теории и практике / под ред. М. М. Ковалевского, Н. Н. Ланге, Николая Морозова, В. М. Шимкевича. – Москва: Изд. Т-ва "Міръ", 1915. – 412 с., 35 л. ил.: ил.
4.    Круковская Л.   Н. А. Морозов: очерк жизни и деятельности / Л. Круковская. – Москва: Кн-во К. Ф. Некрасова, 1912. – 96 c.: портр.
5.    Морозов Н.   В поисках философского камня: [рассказ о попытках к превращению металлов] / Николай Морозов. – С.-Петербург: Изд. Т-ва "Общественная польза", 1909. – 304 с.: со 147 рис. и 21 табл.
6.    Морозов Н. А.   Д. И. Менделеев и значение его периодической системы для химии будущего: в двух публичных лекциях. С тремя портретами Д. И. Менделеева и 7 таблицами периодических систем. 1907/ Николай Морозов. – Москва: Типография Т-ва И. Д. Сытина, 1908. – VI, 103 с., VIII л., 3 портр.: 7 л. табл.
7.    Морозов Н. А.   Законы сопротивления упругой среды движущимся телам / Николай Морозов. – С.-Петербург: [Тип. "Т-ва Художественной Печати"], 1908. – 66, [2] с., [15] вкл. табл.
8.    Морозов Н. А.   Звездные песни / Николай Морозов. – Москва: Книгоиздательство "Скорпион", 1910. –- 192 с., портр.
9.    Морозов Н. А.   Звездные песни: [стихи и поэмы] / Н. А. Морозов. – Ярославль: Верх.-Волж. кн. изд-во, 1974. – 128 с.
10. Морозов Н. А.   История возникновения Апокалипсиса: Откровение в грозе и буре Н. Морозов. монография. – М.: Изд-во АОН, 1991. – 304 с.: ил.
11. Морозов Н. А.   Кристаллизационная вода: [оттиск] / Н. Морозов. – [С.-Петербург, 1906]. – 15 с.
12. Морозов Н.   Начала векториальной алгебры в их генезисе из чистой математики / Николай Морозов. – С.-Петербург: Общественная польза, 1909. – 176 с.: ил., 2 л. вкл.
13. Морозов Н. А.   Основы качественного физико-математического анализа и новые физические факторы, обнаруживаемые им в различных явлениях природы / Николай Морозов. – Москва: И. Д. Сытин, 1908. – xii, 402 с.: ил., табл.
14. Морозов Н.   Периодические системы строения вещества: теория образования химических элементов / Николай Морозов. – Москва: Изд. Т-ва И. Д. Сытина, 1907. – XV, 437 с.: 33 л. вкл.
15. Морозов Н. А.   Повести моей жизни: [мемуары]. Н. А. Морозов; АН СССР. – Москва: Изд-во АН СССР, 1947. – 415 с.: фото, портр.
16. Морозов Н. А.   Функция. Наглядное изложение дифференциального и интегрального исчисления и некоторых его приложений к естествознанию и геометрии: руководство к самостоятельному изучению высшего математического анализа / Николай Морозов. – Петербург-Киев: Сотрудник, 1912. – xii, 464 с.: ил.
17. Морозов Н. А.   Почему мы не рассыпаемся? / Н.А. Морозов. –  [Б. м.: б. и., 1880?]. – 18 c.
18. Николай Александрович Морозов ученый-энциклопедист: [сборник статей] / АН СССР, Институт истории естествознания и техники; [отв. ред. Ю. И. Соловьев]. – Москва: Наука, 1982. – 264 с.








четвер, 11 червня 2020 р.



«З історії нарисної геометрії»

Нарисна геометрія вже понад два століття входить в перелік головних навчальних предметів інженерних шкіл всього світу. Нарисна геометрія займає особливе місце серед інших наук: вона якнайліпше сприяє розвитку просторового зображення, без чого неможлива інженерна спеціальність.
Вперше курс розробив французький вчений Гаспар Монж (1746-1818). На той час вже були відомі метод координат та ортогональне проектування, але не існувало ні загальної теорії, ні чітких уявлень про його використання на практиці. Г.Монж фактично створив нарисну геометрію як математичну науку, об’єднав разом всі окремі закони, теорії і правила, відомі до нього, і зробив геометрію головним предметом вищої технічної школи.
В кінці XVIII ст. у Франції вийшла книга Г. Монжа «Нарисна геометрія» (Geometrie descriptive, 1795) і з того часу нова наукова дисципліна, дякуючи нагальній потребі з боку інженерно-будівельної техніки, почала розвиватися не тільки у Франції, а й в інших країнах. Подальший розвиток нарисна геометрія отримала в роботах багатьох вчених різних країн.
В Київському політехнічному інституті нарисна геометрія була однією з обов’язкових дисциплін:  «…Студенты Отделений механического, инженерного и химического слушают вместе: Теоретическую механику на І курсе. Начертательную геометрию на І курсе. Сопротивление материалов на ІІ курсе… Примечание. Для химического отделения принята облегченная экзаменная программа по сопротивлению материалов, а также уменьшено число работ по начертательной геометрии и черчению…» [Отчет за 1899 г., с. 36]. З 1901 р. на другому курсі додано графічну статику [Отчет за 1901 г., с. 57].
З першого року діяльності закладу і багато років поспіль предмет викладав І. Г. Рекашев: «…читал лекции по начертательной геометрии… и руководил упражнениями по этому предмету…» [Отчет за 1901 г., с. 14].
Доречі, Ісидор Григорович Рекашев подарував інститутській книгозбірні значну частину власної книжкової колекції та 500 видань з приватної бібліотеки І.І.Рахманінова – профессора Київського університету св. Володимира. Ці книжкові раритети (серед яких багато XVIII - поч. ХІХ ст.) стали окрасою нашого фонду рідкісних і цінних видань.
Саме в цій залі - стародруків і книжкових раритетів -  підготовлено книжкову виставку, присвячену історії розвитку нарисній геометрії. Зрозуміло, що відібрано тільки невелику частину від великого масиву навчальних посібників: курсів лекцій, збірок задач, альбомів з кресленнями тощо. Вся представлена література переважно др. пол. ХІХ – перш. пол. ХХ ст.
 Одним з відомих послідовників Гаспара Монжа був Гвідо Шрайбер (1799-1871) – викладач Політехнікуму в м. Карлсруе. Його книга - «Die projektionslehre : für techniker, mechaniker und bauhandwerker insbefondere für Gewerb und realschulen» (1865 рік видання, німецька мова) є  навчальним посібником для техніків, механіків, будівельників, учнів комерційних і середніх шкіл. Книгу надруковано готичним шрифтом – саме такий шрифт майже до середини ХХ ст. був характерною ознакою німецькомовних наукових і навчальних видань. Сьогодні нам досить важко користуватись такою літературою, але свого часу люди, що вільно володіли готичним письмом, відносились до «окремої касти посвячених» - наукової та університетської еліти, так само як в середньовіччі латинська мова була мовою наукових трактатів та університетських підручників.
Ще одне цікаве видання – книга Луїджі Кремона (1830-1903) «Елементи проективної геометрії» (1882 рік видання, переклад німецькою). Відомий італійський математик викладав в болонському університеті, міланському технічному інституті і згодом обіймав посаду професора і директора римського політехнікуму. Його вважають одним із засновників графічної статики, а італійська математика завдячує активним розвитком національної геометричної школи на багато років вперед. 
На сторінках примірника, що зберігається в нашій бібліотеці, залишились рукописні помітки користувачів минулих років: зроблені олівцем переклади окремих слів та словосполучень з німецької на російську мову.   
Продовжувачем справи Монжа в Політехнічній школі Парижу був Жюль Ла Гурнері – інженер, математик і механік, автор багатотомного трактату з нарисної геометрії «Traité de géométrie descriptive» (1880-1891 рр., французькою мовою). Вчений обіймав посаду професора нарисної геометрії в Політехнічній школи та Консерваторії мистецтв і ремесел Парижу. Гарно збережене видання цієї праці також представлене на нашій виставці.
Ще два німецькомовних видання:  підручник Юліуса Шлотке (1839-1907, директор  Комерційної школи в Гамбурзі) «Lehrbuch der darstellenden Geometrie»,1902 рік видання, І і ІІІ томи) та  навчальний посібник для учнів технічних училищ «Leitfaden der Darstellenden Geometrie für Realschulen und technische Lehranstalten», т.1 «Orthogonale Projectionslehre» (1883 рік видання).
Судячи з печатки на титульних аркушах обох видань, колись вони належали одному з технічних навчальних закладів Німеччини і потрапили до нас в рамках реституції.
З російськомовних видань на виставку відібрані роботи видатних вчених: професора університету св. Володимира М.Ю.Ващенко-Захарченко, професорів петербурзького Інституту шляхів сполучення О.Х.Редера (1809-1872), М.І.Макарова (1826-1904), В.І.Курдюмова (1853-1904).
Валеріан Іванович Курдюмов випустив найбільш повний курс цієї інженерної дисципліни з розробкою всіх розділів і ввійшов в історію як вчений з європейським ім’ям в галузі нарисної геометрії, теорії основи споруд та будівельних матеріалів. Учнями В.І.Курдюмова були Є.О.Патон та С.П.Тимошенко. На нашій виставці представлено декілька робіт видатного вченого:
-       Метод изометрических проекций : с приложением образчика изометрической клетчатки 1885 р.;
-       Курс начертательной геометрии. Отдел 1. Способы образования и геометрические свойства кривых линий и поверхностей. Проекции ортогональные. - Ч. 2. Проекции кривых и поверхностей, 1897 р.
-       Отдел 3. Аксонометрия в прямоугольных и косоугольных проекциях или параллельная перспектива, 1904 р.

В подальший період одним з найвідоміших  вчених був М. О. Ринін (1877-1942) – автор багатьох наукових робіт і навчальних посібників, що стали класичними. Окрім нарисної геометрії, до кола наукових інтересів Миколи Олексійовича  входило повітроплавання, аеродинаміка, авіація і космонавтика. Результатом таких захоплень стала організація 1920 р. в інституті шляхів сполучення факультету повітряних сполучень і Ринін був першим його деканом. Дев’ятитомна праця вченого «Міжпланетні сполучення» отримала  назву «космічної енциклопедії». У нас зберігається збірка задач з нарисної геометрії 1923 р. видання.
Ще одну книгу з цікавою історією пропонуємо нашим читачам: Роберт Гауснер (1863-1948) «Начертательная геометрия. Ч.І Элементы плоских фигур», російське видання серії «Бібліотеки Гешен».  Sammlung Göschen – Бібліотека Гешен добре відома в Німеччині і Росії серія видань науково-популярної і навчальної літератури, що незмінно користувалась великим попитом в учнівської і студентської молоді на початку ХХ ст. Всього російською мовою було видано майже сто книжок з математики, фізики, хімії, природознавчим дисциплінам, геології, машинобудуванню, медицині. Загальна відмінність цих книг: простота і чіткість викладання матеріалу, стислість тексту. Книги «Бібліотеки Гешен» стали незамінними для учнів старших класів середніх шкіл, техніків, студентів, а також для самоосвіти: невеликий формат робив їх особливо доступними за ціною саме для такого кола читачів. Багато книг вийшло другим і третім виданнями.